Кожен раз перед приходом гостей, ми набували ті продукти, які в звичайні дні не могли собі дозволити. Я перебувала в декреті, а чоловік заробляв невеличко, тому я розуміла все. Але нещодавно я дізналася, що чоловік часто відвідує своїх родичів на свята та дні народження, поки я залишаюсь вдома. А ще більше мене засмутила причина цих візитів.
Я вже не молода дівчина, а давно заміжня жінка, і мені здається несправедливим те, як ставиться до мене мій чоловік. Навіть коли ми зустрічалися ще до нашого весілля, він особливо не дуже дбав про мене: часто скаржився на відсутність грошей і дарував на свята тільки якісні мілі дрібниці – квіти, солодощі, біжутерію. Тоді ми були молодими, і мені така поведінка здавалася нормальною, але зараз відчуваю, що він просто мене не цінує.
Коли ми починали зустрічатися, то обоє не мали великого достатку. Іноді він навіть довго перебував без грошей, і мені доводилося самій оплачувати наші походи в кафе або купувати квитки в кіно. Коли ми вирішили жити разом, ситуація залишилася приблизно такою ж. Ми навіть домовилися оплачувати навпіл рахунки на їжу, комуналку і інші великі витрати. Я ніколи не вважала себе дріб’язковою, і намагалася радіти тому, що ми все в цьому житті досягнемо разом, адже перед нами ще багато життя.
Спочатку ми ділили навпіл побутові витрати, потім вносили свої частки на весілля і спільні відпустки, потім разом погашали кредит. Оглядаючись назад, мені навіть здається дивним, що за час нашого сімейного життя я відсиділа повноцінний декрет з дитиною, і чоловік не пропонував оплачувати загальні витрати наполовину. Звісно, я намагалася час від часу підробляти вдома, але ці гроші ледве вистачали мені на одяг та іграшки для дитини, тому фінансовим питанням сім’ї займався повністю чоловік. Хоча ми в цей період не були у бідності, але витрачати гроші на себе він мені особливо не дозволяв, постійно нагадуючи, що ми тепер батьки, і наші першочергові обов’язки – це піклуваннять про дитину. Тому я майже не купувала собі одягу під час декрету, а використовувала те, що купувала багато років тому.
Кожен раз перед приходом гостей, ми придбовували ті продукти, які в звичайні дні не могли собі дозволити, але це були невеличкі приємності. Справжнім непорозумінням для мене стало те, що під час нашого сімейного життя я побачила, які подарунки чоловік придбовує своїм родичам. Він може відкладати на них зі своєї зарплати протягом декількох місяців, щоб потім порадувати свою бабусю, батька чи племінницю бажаною річчю, про яку він точно знає, що їм подобається. І це відбувається в той час, коли на мій день народження він «згадує» про те, що у сина ще немає зимової куртки.
