Мій батько устроївся на другу роботу, щоб ми з мамою не залежали від нікого, хоча це було не так обов’язково. Він просто хотів розважатися з друзями, спілкуватися з ними. Що поробиш, вік був такий. А от мама… Вона була для мене всім. Батьки одразу виставили її за двері, дізнавшись про вагітність. Але вона змогла знайти в собі сили, народила мене, дбала про мене і дуже сильно любила. Можу сказати, що більше ніхто так сильно мене не любив.
Мій перший день в першому класі не був таким вже й щасливим. Точніше, зовсім не щасливим. Мама захворіла. Страшно захворіла. Я пішла в школу з батьком. Думала, він просто хотів провести час зі мною.
На наступний ранок мама потрапила в реанімацію. Її стан здоров’я різко погіршився. Батько поїхав разом з нею, а я залишилася вдома сама. Намагалася якось заснути, адже завтра знову в школу.
Але не вийшло… Мама померла. Батько зовсім не намагався приховати від мене правду. Він все відразу розповів. Думаю, він не думав про мої почуття, йому було начхати на це.
Через деякий час він привів нову дружину до нас додому. Нова жінка в нашому будинку, після моєї мами… Почалися гулянки і п’янки. Вони випивали щодня. Розкидані пляшки, бруд, хаос,— ось як можна схарактеризувати стан нашого будинку в той момент.
Я не розуміла, чому так сталося, мені було лише 8. Єдине, що я відчувала— холод. Ще більше, ніж раніше.
У 13 років я пішла підробляти. Працювала в місцевому магазині. В основному, я жила у родичів. Будинок був у жахливому стані. П’яні друзі моєї мачухи постійно були у нас. Мені ставало страшно, коли я думала про своє майбутнє.
Оскільки у мене не було нічого нового і «престижного», однокласники наді мною знущалися. Я з ними не дружила, не розповідала подробиці свого життя. І, в принципі, їх це не цікавило. Діти в цьому віці не хочуть слухати історію життя інших.
