У вихідний день Марія готувала стіл, а найстарша донька привела свого чоловіка додому. На святковому весіллі теща вражалася щастям: постійно співала і сердечно називала зятя синочком. Через п’ять років третя донька теж вийшла заміж. Під час заручин Марія виражала свою радість, тупцюючи й пританцьовуючи по кімнаті. Навіть як родичі говорили, що вона швидше хоче вислати дочок з хати, Марія відстоювала свою точку зору, вірячи у справжнє жіноче щастя.
Тепер, дивлячись на торт із цифрою “40”, Марія зітхнула. Вона завжди вважала, що цю дату не варто святкувати, але дочки настоювали на тому, щоб просто провести час разом.
Навіть якби цифра була іншою – на рік менше або більше, Марія все одно не святкувала б день народження. Після втрати чоловіка, якого вона любила, життя її наповнювалося лише смутком і пусткою. Живучи в казці разом із чоловіком і виховуючи дітей, вона не очікувала нічого поганого. Коли народилася третя дочка, чоловік весело жартував про трійцю і сподівався на сина. Але знову народилася дівчинка, і хоча чоловік почав гуморити на цю тему, вони продовжували насолоджуватися щасливим життям з дочками. Марія вірила в сімейну благополучність, і навіть коли четверта дитина виявилася дівчинкою, її чоловік залишався оптимістом, говорячи, що вони мають найкращих і найулюбленіших дочок.
