Зустріч із однокласниками завжди викликає величезну радість у багатьох, але я завжди уникала таких подій. Можливо, це було пов’язано з певним передчуттям. Протягом 15 років я ні разу не приймала участь в подібних заходах. Однак однокласниця переконала мене взяти участь у цьому святі. Там я знову зустріла Олега. Тепер він не втрачає надії, що ми можемо бути разом. Але моя ситуація складніша – я вже заміжня, у мене є чоловік і донька.
Зустріч однокласників завжди вважається особливою подією. Багато людей з нетерпінням чекають цього моменту, але я не входжу в їхню кількість. Можливо, це через те, що я завжди несвідомо боялася зустріти Олега, свого першого справжнього кохання.
Коли я вчилася в 10 класі, я познайомилася з чудовим хлопцем, Олегом, на рік старшим за мене. Ми вчилися в одній школі, і я відразу зрозуміла, що в моєму серці з’явилося перше, чисте, справжнє почуття. Олег вже закінчував школу і, на відміну від мене, вже чітко уявляв своє майбутнє.
Ми почали зустрічатися, все було як у казці. Я летіла від щастя, але, на жаль, майже закинула навчання. Олег же був завзятий в навчанні і йшов на медаль. Ми провели разом весь навчальний рік, але коли настав випускний, Олег поїхав в інше місто здавати вступні іспити. Спочатку ми зідзвонювалися кожен день, але потім наше спілкування раптово обірвалося. Я довго плакала і переживала. Особливо мене турбувало те, що, швидше за все, він забув про мене.
З великими зусиллями я закінчила школу і вступила до медичного університету. Поступово я трошки заспокоїлася, бо навчання забирало багато часу і сил. Я не можу сказати, що забула Олега, просто заборонила собі думати про нього. Вирішила, що можу бути щасливою і без нього.
