Так склалося, що у моїй сім’ї проблеми почалися рік тому, коли ми віддали нашу дочку за муж. Відсвяткували весілля, молода пара поїхала жити разом, а моя дружина зібрала свої речі і виїхала жити до заможного чоловіка, який має свій бізнес у нашому місті.
Для мене це був повний шок. Цілий місяць я ходив, як в тумані. До сьогоднішнього дня я не розумію лише одного – що їй не вистачало? Що їй ще було потрібно в цьому житті?
Коли ми з Оленою одружилися, обоє були дуже бідні, якщо не сказати, що жебраки. Нам просто ніде було жити, тому ми пішли на орендовану квартиру. Вона була зі старими обдертими шпалерами, ржавими трубами і кранами, меблів геть ніяких не було. На кухні була лише плита, старий стіл і єдиний стілець, я їв стоячи, про холодильник, на той час, ми навіть не мріяли. Я почав крутитися як міг. Створив будівельну бригаду, почалися цілодобові роботи. Бралися ми за все, що нам пропонували.
Пішли перші гроші, з яких ми взувалися і одягалися. Через пів року купив хоч і старенький, але свій автомобіль. Стало нам тоді трохи легше жити, почали по вихідним виїжджати на природу, на шашлики.
Олена влаштувалася продавцем у магазин, і вона трохи стала заробляти. Через рік я купив невеличку земельну ділянку і заклав в зиму фундамент 10 на 10. З весни почалося будівництво, яке тривало цілий рік.
Нарешті коробка нашого будинку була побудована. На дах гроші у нас теж були вже складені. Залишилася лише внутрішнє оздоблення. На це пішов ще один рік. Настав довгоочікуваний день, коли ми справили новосілля, і дружина чекала дитину.
У будь-якому випадку мені доводилося багато працювати, щоб забезпечувати сім’ю. Дочка росла і нас радувала з дружиною.
Нарешті я купив собі нову машину, а через деякий час купив і дружині машину. Олена на той час вже стала керівником тієї фірми, куди влаштувалася працювати кілька років тому продавцем.
